Щоденник Іноземця - Владислав Вікторович Манжара

заплуталась в ньому, як риба в сітях. Коли Я підійшов, щоб розбудити її, Я затулив сонце і в цей момент вона відкрила очі.

– 

Доброго ранку. – Сказала вона.

– 

Доброго ранку. – Відповів Я. – Вже час вставати. Сніданок вже зготували. Поїмо і будемо йти.

– 

Я знаю. Я вставала в досвіта. Вже звичка прокидатись рано. Я спустилась на перший поверх. Там був Борода. Він сказав повертатись в ліжко. Він саме готував щось. Я запропонувала свою допомого, але він сказав, що сам справиться. Я вирішила послухатись, все таки він господар дому. Так чудово довше поспати.

– 

Тобі добре спалось?

– 

Дуже. – Вона сіла. Ковдра прикривала її тіло. Але, будучи важкою, намагалась впасти, тому Вѣдана притримувала його правою рукою. – А ти як спав?

– 

Не дуже добра. В мене й досі шия болить. Нічого пройде. Ми чекаємо тебе на низу. Одягайсь скоріше, бо суп чахне.

– 

Буду через кілка частей.

Я спустивсь, щоб не заважати їй. На першому поверсі вже все було готово до трапези.

– 

Це не характерно для мене. Зазвичай Я тут не їм. Тут моя лабораторія, якщо можна так виразитись. Але навряд че Я сюди повернусь.

– 

Куди саме ми направляємось?

– 

Трохи вище в горах є піраміда. До неї шлях відносно не далеко, але підніматись в гори буде важко. Одна з найбільших пірамід, які побудовані на Мідгарді.

– 

Тільки но спустились з гір і знову туди. Що ж, якщо це допоможе врятувати людей, туди нам і дорога.

– 

В храмі повинні бути жерці, які нам допоможуть. Але цілком імовірно, що люди покинули цей комплекс через морози.

– 

Тобто там має бути дуже холодно.

– 

Так. Хоча загалом клімат став тепліший, але в горах все одно холодно.

– 

Тобто «тепліший». Я гадав морози наступають з півночі і…

– 

Так, вони наступають. Але десятки років тому лінія моря була далеко звідси. Вода, як відомо до

б

ре передає тепло. Вдень вона акумулювала в собі енергію…

– 

Аку-що?

– 

Акумулювала. Накопичувала в собі сонячну енергію. Думаю так зрозуміліше буде. Отже, накопичувала енергію вдень і віддавала її вночі. Тому зараз тут м’якший клімат, ніж раніше.

– 

Як так сталось, що рівень моря так піднявсь?

– 

О! Це було епічно. Про це складуть легенди. Легенди про багату і славетну країну, що розташовувалась на архіпелагу західного океану і мала колонії по всьому руслі річки, яка зараз стала морем. Атлантида.

– 

Я вже чув. Через них наступило похолодання.

– 

І не тільки воно. Весь їхній архіпелаг пішов під воду через швидке розходження тектонічних плит. Рівень світового океану піднявся. На захід звідси була природня дамба, яка не пускала океанічні води в долину. Після трагедії рівень води перевищив цю дамбу і вся долина з її мешканцям опинились під водою. Гігантські площі суші з містами і селами скрились від людських очей. Так пала цивілізація Атлантів. Але не думаю, що їх приклад стане для когось уроком. Гординя завжди буде керувати людським суспільством.

Я не розумів деяких слів, але намагавсь впіймати їх суть. Я став більш чітко розуміти, що саме тут відбувається, але й досі не знаю, через що це все почалось. Вѣдана спустилась на перший поверх. Вона була готова до подорожі. Ми продовжили розмову за мискою супу. Хочу також відзначити, що Борода непогано готував. Було смачно.

Поснідавши, ми взяли наші сумки і вийшли в місто. Похмуре місто прикрашало лише Сонце, яке освітлювало всі кутки.

Спершу ми вирушили до села, через яке ми проходили спочатку. Потрібно було залишити послання іншим. Ми написали листа в якому виклали подальші наші дії та інструкції, що робити їм в місті. Лист був переданий дідусю, що нас зустрів. Думаю, він теж буде перший кого вони побачать після дороги.

Дорога вийшла довгою, але спокійною. Без жодних перешкод ми швидко дістались першої точки на карті Бороди. Місцевість, яка була під точкою, розташовувалась майже у підніжжя гори, яку нам треба було обійти. Наближалась ніч і ми розбили табір, щоб переночувати.

29 Єлѣтъ 76 З.Р.З.      1:04

Пройшло кілька днів складної дороги. Підніматись гірською місцевістю значно складніше. Особливо за відсутності дороги. Ми йдемо до цілі, можна сказати, по прямій лінії. Принаймні стараємось. Інколи це погано вдається. Гірський ландшафт вносить свої корективи. Найскладніше було подолати гірську річку, стрімкі потоки якої з легкістю зіб’ють будь-кого. Довелось шукати більш-менш мілкого місця. Це добряче затримало нас. Та і там перехід не був простий. Довелось стрибати на слизькому камінні. Я постійно боявсь, що хтось посковзнеться і впаде у воду. Але головне випробування чекало нас сьогодні. Хоча, з іншого боку, це дало нам можливість швидко пересуватись.

З самого ранку погода була не в дусі. Частий поривчастий холодний вітер. Було важко йти. Але це був лише початок. Ближче до обіду вітер посилився. Йти стало неможливо. Ми почали шукати прихистку. Почався снігопад, який плавно переріс в заметіль. Сніг різав очі. Видимість наближена до нуля. Ми не знали куди дітись. Ситуацію нагнітало і те, що ми вишли на кам’яну породу і дерев практично не було.

Раптом в далечині Я побачив вогник. Можливо це багаття. Там є люди і там можна перечекати заметіль. Це був наш шанс. Принаймні, тоді так задавалось.

Підійшовши ближче стало ясно, що це небесна колісниця кощіїв. І це не несло нам нічого доброго. Вони перечекають заетіль в середині а потім знайдуть нас, замерзшими, біля їхнього корабля.

– Треба виманити їх звідти. – сказав Борода.

– Як саме ти хочеш це зробити? – Я не знай як це зробити. принаймні мені ніколи не доводилось такого робити.

– Просто підійдемо і постукаємо.

Він пішов до вімани. Як і сказав, просто підійшов і почав стукати. Побачивши активність корабля він підбіг до нас і сказав всім сховатись.

Поблизу було лише декілька невеликих каменів. Борода сказав лягти за ними і орієнтуватись по ситуації. Сам же заховавсь за найближчим до корабля. Вімана стояла на 4 ногах. З дна опустилась платформа з силуетом. Силует почав рухатись в нашу сторону. Коли ворог відійшов на достатню відстань, Борода кинув камінь просто в корпус вімани. Пролунав дзвінкий звук і силует обернувсь. В цей момент. Борода без зайвих звуків підійшов до нього і вдарив по голові. Силует похитнувся але не впав. Він всього то відійшов на кілька кроків і завмер. Отім обернувсь і крикнув щось.

Платформа, що опустила його, почала підніматись. Бороа кинувсь