Сльози з мастила - Владислав Вікторович Манжара

– 

Фабрику АрмаТек.

– 

Ця фабрика була збудована тут на початку війни. Її будівництво проінвестував сер Джейкоб Вайт, якийсь британець. Не думаю, що він віддає прибутки від продажі зброї державі. Люди на цій фабриці працюють за ідею. За ідею вони йдуть на війну і там гинуть, а в цей момент сер Вайт рахує свої мільярди у своєму величезному домі. Звичайно, він про це не афішує, але так воно і є.

– 

Звідки тобі знати?

– 

Бо Я читав книги по бізнесу. Попит породжує пропозицію. Війна не закінчиться, бо це вигідно таким бізнесменам, як сер Вайт. Для закінчення війни людям достатньо припинити воювати. Роботи вже готові до цього. Вони з самого початку не хотіли воювати. Якби їм дали жити мирно, вони б не воювали. Але люди цього не зроблять.

– 

Чому?

– 

За ці роки війни, їх залякали. Кілька днів назад ти боялась роботів. Що вони прийдуть в твій дім і знищать тебе. Як тобі новина, що Я один з них?

– 

Мені не по собі, але ти врятував мене. Я знаю тебе все життя. Ти не такий, як інші роботи. Може, ти колись був роботом, але зараз в тобі багато від людини. Я більше не відчуваю страху чи відразу до тебе. Ти виховав мене. Ти мій батько і ніщо це не змінить. Я тепер навіть не впевнена, чи інші роботи настільки злі, як нам розповідали.

– 

Дякую. Ти змінила думку про роботів, бо знаєш мене. Інші не зможуть просто так відмовитись від своїх страхів. Вони роками накопичувались у вигляді осаду в головах людей. Зараз ними дуже просто маніпулювати. Пройде не один рік згасання конфлікту. Потім наступить хитка рівновага. Та за ці роки може змінитись покоління. Нові люди звикнуть жити в таких умовах. І це буде найстрашніше. Вони не знатимуть іншого життя і, по суті, замінять роботів. Світ знову повернувся в ХІХ-ХХ століття. В епоху індустріалізації. З усіма новими технологіями, люди так і не вийшли з періоду рабовласницького устрою.

– 

І ми не можемо нічого змінити?

– 

Можемо. Але діяти треба дуже обережно. Не можна просто вийти на двір і почати кричати, що роботи хороші. Люди не вірять в істину. Навіть якщо ти даси їм фанти, вони скажуть, що це якась нісенітниця. Люди вірять в багатократне повторення. Щоб війна скінчилась, треба зробити так, щоб люди самі цього захотіли. Лише коли люди будуть готові розірвати

своїх же роботодавців, бо їм осточортіло жити в страху. Коли мир буде вигідніший ніж війна, тоді вона припиниться.

– 

То що ж нам зараз робити?

– 

Зараз? Нічого. Згадай гру в шахи. Ми з тобою частенько в неї грали раніше.

– 

Так. Чудова гра. Треба ще колись зіграти.

– 

В шахах є такий термін як цугцванг. Це означає, що будь який крок веде до погіршення ситуації. Як добре, що ми не в шахах і нам не обов’язково робити хід. Ми будемо чекати сприятливих умов для здійснення ходу. Тим більше, що невеличкий крок Я вже зробив. Я переконав тебе.

Батько та донька подивились одне на одного. Вони стояли біля вікна. Робот і людина.

Заключна сторінка

Що тут писати?